Тут місце справжніх природних контрастів - рівнина, гори, великі ріки. Мальовнича місцевість... Тому і легенда про виникнення Верхнього Синьовидного відображає історично-природну контрастність цього краю.

Навколо Карпати, та що там навколо – адже наше селище міського типу в Сколівському районі вже й саме цілком собі гірське, бо лежить на висоті 395 м над рівнем моря. Тому воно й Верхнє. А як піднімешся на якусь сусідню гору, та як глянеш навколо - видно всі бескиди далеко-далеко, аж горизонт синіє  Тому воно Синьовидне.

Хоча раніше це велике і древнє (перша згадка в Галицько-Волинському літописі під 1240 р.) бойківське поселення називалося трохи по-іншому: Synowodzko.

Старий путівник Галичиною передає переказ про те, що на місці теперішньої рівнини, де лежить Верхнє Синьовидне, колись було озеро Сині Води. Легендами сині гори повняться: неподалік Верхнього Синьовидного є т.з. Княжі скелі (Червоні Береги), де начебто колись розбилась горда і непокірна князівна Ярославна, а закоханий у неї татарський хан скам'янів від горя або за іншою легендою – це кров Олекси Довбуша, відомого опришка.

З Підніжжя Золотої Гори витікає Золотий Потік, а Кривий - з Микшини. У межах села до річки Стрий впадають потоки (струмки) - Жджинний, Глибокий, Березовець, Середній, Соколовець.

Ліси на південно-західних схилах гір переважно шпилькові - ялиця і смерека, в долині річки Стрий та її приток - листяні - бук, береза, вільха, граб, ліщина, липа, клен, явір.

Вкриті лісами гори, швидкоплинні ріки та потоки, чисте гірське повітря - все це перетворює наше Верхнє Синьовидне в справжній кліматичний курорт. Щороку тут буває чимало туристів, які по дорозі в гори і на Закарпаття знайомляться з мальовничим селищем, перед яким відкриваються величезні перспективи його розвитку. Селище відоме своїми корисними копалинами: нафта, родовища газу, менілітові сланці, джерела мінеральних вод типу "Нафтуся". Є також перспективи розвитку у видобуванні матеріалів для будівництва: глина, пісковики, гравій.